ТЕХНОЛОГІЧНІ ПРИЙОМИ ВИРОЩУВАННЯ ЯГНЯТ В ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ПОХОДЖЕННЯ ТА МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАТУСУ ПРИ НАРОДЖЕННІ

Abstract

Дисертація присвячена вивченню прийомів вирощування ягнят різного походження, способу підвищення їхньої живої маси від народження до 20-денного віку і впливу цих чинників на їх ріст, розвиток, формування м’ясних якостей, реалізацію в ранньому віці й економічну та виробничу ефективність виробництва ягнятини. Для цього було спаровано по 34 матки цигайської породи приазовського внутрішньопородного типу першого бонітувального класу з плодючістю 116 ягнят на 100 вівцематок з баранами-плідниками гісарської і мериноландшаф порід. Вівцематки були першого класу і мали середні показники продуктивності, характерні для тварин цигайської породи. Одержане потомство до відлучення в 4 -міс. віці вирощували кошарно- базовим способом, а після відлучення - стійлово-пасовищним. Баранців і над-ремонтних ярок у 4-міс. віці реалізовували на ринку, а залишених ярок виро-щували до 18-міс. віку, як ремонтний молодняк. Дослідження проводили на помісних тваринах першого покоління. Встановлено, що вихід ягнят на 100 маток більший на 13,2% у маток, спарованих з бараном породи мериноландшаф, ніж з бараном гісарської породи. Двійневих ягнят одержано більше на 36,8 %, а одинців - менше на 53,3% у потомстві барана породи мериноландшаф порівняно з потомством барана гісарської породи.