ІННОВАЦІЙНА СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ В УМОВАХ УПРАВЛІННЯ ЗМІНАМИ

Abstract

В статті розглянуто інноваційну систему державного регулювання процесів соціально-економічного розвитку агропродовольчої сфери в умовах управління змінами. На соціально-економічний розвиток агропродовольчої сфери вагомий вплив має весь комплекс природних чинників, де ключову роль відіграють земельні ресурси, що має ряд особливостей, в першу чергу що стосується регіональних відмінностей стосовно рівня родючості грунту, їх якість і наявність у них поживних речовин. Все це суттєво впливає на структуру посівних площ сільськогосподарських культур, їх продуктивність, економічні показники господарювання. Крім того сільськогосподарські угіддя відрізняються не лише якістю, а ще й рельєфом місцевості та конфігурацією земельних ділянок, їх меліоративним станом, обсягами тепла, світла та рівнем забезпечення вологою. При зростанні рівня інтеграції вітчизняного агропродовольчої сфери в зовнішньоекономічний простір виникає потреба адаптації й гармонізації національного інституційного механізму до вимог аграрного, митного, тарифного та податкового законодавства Європейського Союзу. Мають бути замінені існуючі форми й методи державного регулювання агропродовольчої сфери як елемента стратегічного механізму соціально-економічного розвитку, який забезпечується завдяки реалізації програм і заходів в межах цілісної системи державного регулювання з творчим використанням кращого світового досвіду й задіянням відповідних механізмів та інструментів у напрямі посилення конкурентних можливостей агропродовольчої сфери народного господарства. В ході аналізу механізму розвитку агропродовольчої сфери виявлено значний недолік нормативного забезпечення, який полягає у інформаційній розпорошеності нормативно-правових актів аграрного законодавства, особливо в тому, що стосується активізації секторального розвитку. Такий стан справ робить доступ до інформації, що міститься в указаних документах, недоступним для підприємців, а аграріїв — необізнаними з майбутніми перебудовами і пасивними учасниками реалізації формальних планів. Тобто невпорядкованість нормативно-правового забезпечення сприяє дисбалансу суб'єктів аграрних відносин в інституційному механізмі розвитку вітчизняної агропродовольчої сфери.