Любов Земна і Любов Небесна у „Бенкеті” Платона

Abstract

Тема Ерос – одна з важливих літературознавчих тем. Вона одвічна і присутня в кожному, літератувному творі. Платон у діалозі “Бенкет”, розглядаючи систему людських благ, устами Сократа прославляє Ерос як найбільше людське благо. Проте Платон вирізняє двох Еросів – Любов Земну, Чуттєву /Пандемос/ і Любов Небесну, одухотворену /Уранію/. Перевага віддається Небесній любові, яка підносить людину до Абсолюта. Піднесення людини до найвищого блага є втіленням Небесної любові. Тема Ероса порушувалась у працях Лосєва, Віндельбанда та інших вчених. Проте найглибшу інтерпритацію вона отримала в роботі Вишеславцева “Етика преображеного Ероса”, який розглядає Ерос Платона у християнських авторів та філософів нового часу. Робота Вишеславцева є найгрунтовнішим дослідженням Ероса Платона. Перед нами стояли такі завдання: - розглянути суттєві прикмети Ероса Платона; - розкрити різні його ступені від лібідо до сублімації, тісно пов’язані з психоаналізом Фрейда; - намітити основні тенденції відображення Ероса Платона в античній літературі та літературі нових часів.

While examining the highest in the dialogue “The Banquet” Plato interprets the problem of Eros as the greatest good. The philosopher tells about the mundane, fleshly love and the lofty, heavenly love.