СОЦІАЛЬНЕ ЗАМОВЛЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ

Abstract

У статті проаналізовано один з основних інструментів державно-приватного партнерства в системі соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю — соціального замовлення. Визначено сутність цієї економічної категорії, нормативно-правову базу, що регулює дану систему договірних відносин між органами державної влади (органи місцевого самоврядування) та приватним сектором щодо реалізації послуг соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю за рахунок повного або часткового фінансування з державного чи місцевого бюджетів, а також базові складові системи соціального замовлення соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю: мета, суб'єкти, принципи, види, передумови та етапи впровадження, оцінка результатів та моніторинг. Відображено основні переваги такого інструменту моделі державно-приватного партнерства як соціальне замовлення, серед яких: підвищення адресності послуг, конкуренція на ринку, відкритість та прозорість процедур, зростання соціальної захищеності інвалідів та можливі ризики, зокрема: можливість застосування корупційних схем та розвиток тіньового ринку, зростання цін та ускладнення доступу особам з інвалідністю до соціальних послуг, неадекватний вибір приватного партнера. Проаналізовано доцільність та дієвість соціального замовлення у таких випадках: підвищення ефективності використання бюджетних коштів та доступності осіб з інвалідністю до повного соціально-економічного забезпечення, існування обмеженої конкуренції, некомпетентності осіб з інвалідністю до вибору суб'єкта — надавача послуг. Також визначено основні проблеми застосування соціального партнерства у контексті забезпечення осіб з інвалідністю необхідними соціальними послугами, серед яких головними є: слабкий рівень нормативно-правового забезпечення використання даного інструменту, неналежний рівень досвіду в органів державної влади, зацікавленість органів державної влади у збереженні монополії та діючого механізму фінансування, відсутність традицій та прагнення органів державної влади до співпраці з приватним сектором.

The article analyzes one of the main instruments of public-private partnership in the system of social and economic provision of persons with disabilities — social order. The essence of this economic category, the legal and regulatory framework regulating this system of contractual relations between state authorities (local self-government bodies) and the private sector regarding the implementation of services for the social and economic provision of persons with disabilities at the expense of full or partial financing from the state or local budgets is determined. , as well as the basic components of the social order system for socio-economic provision of persons with disabilities: purpose, subjects, principles, types, preconditions and stages of implementation tion, evaluation and monitoring. The main advantages of such a model of public-private partnership model as a social order are shown. Among them are: increased targeting of services, market competition, openness and transparency of procedures, increase of social protection of the disabled and possible risks, in particular: the possibility of applying corrupt schemes and the development of the shadow market, growth prices and complications of access for persons with disabilities to social services, inadequate selection of a private partner. The expediency and validity of a social order in the following cases are analyzed: increase of efficiency of use of budget funds and accessibility of persons with disabilities to full social and economic provision, existence of limited competition, incompetence of persons with disability before the choice of the subject — the provider of services. The main problems of using social partnership in the context of ensuring the provision of persons with disabilities are determined by the necessary social services, among which the main ones are: weak level of normative legal support of the use of this instrument, inadequate level of experience in state authorities, interest of state authorities in preserving the monopoly and the operating mechanism lack of traditions and the desire of public authorities to cooperate with the private sector.