АНАЛІЗ ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКІВ МІЖ ПОКАЗНИКАМИ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ ТА ПЕРЕЖИВАННЯМ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ

Abstract

У даній статті представлено результати емпіричного дослідження, спрямованого на пошук взаємозв’язків між такими багатогранними психологічними явищами, як життєстійкість та психологічне благополуччя особистості. Актуальність проблеми обумовлена зростаючим інтересом до позитивної стороні функціонування людини і широким поширенням термінів, які розкривають психологічні аспекти здоров'я, благополуччя. Розглядаються поняття «життєстійкість» та «психологічне благополуччя», розкриваються компоненти життєстійкості. В якості методологічної основи була використана авторська методика діагностики десяти компонентів психологічного благополуччя: психофізіологічного, соціально-економічного, культурологічного, екзистенційного, світоглядного, ціннісного, емоційного, поведінкового, вольового та когнітивного. Життєстійкість досліджувалась за допомогою методики «Тесту життєстійкості» (у адаптації Д.О. Леонтьєва, О.І. Рассказової). Зростання рівня залученості, контролю і прийняття ризику, в свою чергу, призводить до зростання рівня психологічного благополуччя. Життєстійкість розглядається як ключовий ресурс перетворення життєвих подій в нові можливості всупереч зовнішнім тискам та має прямий вплив на психологічне благополуччя особистості. В цілому, життєстійкі люди характеризуються як більш самодостатні у своїх діях та орієнтовані на процес діяльності, добре контролюють емоціогенні ситуації, спроможні до самовизначення в складній ситуації, розуміють, що життя змінюється, що кожна ситуація потенційно містить як можливості для саморозвитку та самовдосконалення, так і обмеження і загрози. Виступаючи глибинним психологічним конструктом, життєстійкість забезпечує психологічне благополуччя людини на екзистенційному рівні. Встановлені тісні позитивні зв’язки між показниками психологічного благополуччя та життєстійкістю особистості свідчать про те, що життєстійкість стимулює турботу про власне здоров’я та благополуччя, обґрунтовується необхідністю вивчення життєстійкості та психологічного благополуччя в єдиному методологічному аспекті.

В данной статье представлены результаты эмпирического исследования, направленного на поиск взаимосвязей между такими многогранными психологическими явлениями, как жизнестойкость и психологическое благополучие личности. Рассматриваются понятие «жизнестойкость» и «психологическое благополучие», раскрываются компоненты жизнестойкости. В качестве методологической основы была использована авторская методика диагностики десяти компонентов психологического благополучия: психофизиологического, социально-экономического, культурологического, экзистенциального, мировоззренческого, ценностного, эмоционального, поведенческого, волевого и когнитивного. Жизнестойкость исследовалась с помощью методики «Теста жизнестойкости» (в адаптации Д.А. Леонтьева, А.И. Рассказова). Рост уровня вовлеченности, контроля и принятия риска, в свою очередь, приводит к росту уровня психологического благополучия. Жизнестойкость рассматривается как ключевой ресурс преобразования жизненных событий в новые возможности вопреки внешним давлениям и имеет прямое влияние на психологическое благополучие личности. Выступая глубинным психологическим конструктом, жизнестойкость обеспечивает психологическое благополучие человека на экзистенциальном уровне. Установлены тесные положительные связи между показателями психологического благополучия и жизнестойкостью личности свидетельствуют о том, что жизнестойкость стимулирует заботу о собственном здоровье и благополучие, обосновывается необходимостью изучения жизнестойкости и психологического благополучия в едином методологическом аспекте.

This article presents the results of empirical research aimed at finding relationships between psychological phenomena such multifaceted as resilience and psychological well-being of the individual. The concepts of «vitality» and «psychological well-being» disclosed components viability. As methodological framework was used diagnostic technique author of ten components of psychological well-being, psycho-physiological, socio-economic, cultural, existential, philosophical, values, emotional, behavioral, cognitive and volitional. Viability was studied using the technique «Test viability» (in adaptation D.A Leontiev). The increase in involvement, control and risk-taking in turn leads to higher levels of psychological well-being. Resilience is seen as a key resource in the transformation of life events new opportunities despite the external pressure and has a direct impact on the psychological well-being of the individual. Addressing the underlying psychological construct, resilience provides psychological well-being on the existential level. A close positive relationship between indicators of psychological well-being and vitality of the individual indicates that stimulates vitality care of their own health and well-being is justified to explore the viability and psychological well-being in one methodological aspect.