ПРАДОФЛОКСАЦІН – ВЕТЕРИНАРНИЙ ПРЕПАРАТ ГРУПИ ФТОРХІНОЛОНІВ: СУЧАСНА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ

Abstract

Фторхінолони були відкриті в 1960-х роках як похідні протималярійного препарату хлорохін. За останні 40 років багато фторхінолонів були розроблені для застосування в медицині та ветеринарії. Як і у всіх класах антибіотиків, стійкість до фторхінолонів є серйозною проблемою, і в даний час вивчаються різні шляхи утворення стійкості. Пов'язані з резистентністю точкові мутації в бактеріальній ДНК і, з недавніх пір, плазмід-опосередкована резистентність були зареєстровані як в бактеріальних ізолятах, виділених від людини, так і у ветеринарній практиці. Прадофлоксацин є новим пероральним ветеринарним фторхінолоном третього покоління з активністю щодо грампозитивних аеробних бактерій і анаеробів. Він також володіє активністю проти інших видів бактерій, в тому числі Bartonella henselae. Прадофлоксацин був ліцензований в Європейському Союзі для використання при різних показаннях у собак і кішок і нещодавно дозволений в США для лікування дерматологічних захворювань у кішок. На сьогодні існує багато наукових праць, у яких узагальнюються та оцінюються сучасні знання про фізико-хімічні, фармакологічні, безпеку й терапевтичні властивості прадофлоксацину. Після перорального прийому таблеток в собак або таблеток і пероральної суспензії у котів максимальні концентрації в плазмі (Cmax) досягаються менш ніж через три години, а кінцевий період напіввиведення становить близько 5–10 годин. Накопичення препарату в організмі незначні або відсутні при пероральному прийомі один раз в день. Вільні концентрації даного лікарського засобу в плазмі знаходяться в діапазоні 63–71 % від загальної концентрації. Що стосується інших фторхінолонів, антибактеріальна активність їх обумовлена пригніченням бактеріальної реплікації. Антимікробний спектр включає грамнегативні та грампозитивні мікроорганізми, анаероби, Mycoplasma spp. і деякі внутрішньоклітинні організми (Rickettsia spp. і Mycobacterium spp.).