КОХАННЯ ЯК ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ З ПРОЕКЦІЄЮ НА СУЧАСНІСТЬ У «МЕТАМОРФОЗАХ» ОВІДІЯ

Abstract

У «Метаморфозах» Овідій продовжує тему кохання, поглиблюючи її психологічно. Естетизм чуттєво-витончених форм античного земного Еросу у «Метаморфозах» має свою специфіку. Проте прославляючи кохання як найвище благо, відстоюючи природне право всього живого на любов, концепція Еросу Овідія не втрачає свого сенсу. Безконечні перевтілення «Метаморфоз» продиктовані такими ж безконечними мінливостями долі, якими рясніла вся римська історія часів Овідія, актуальні в сучасності.

В «Метаморфозах» Овидий продолжает тему любви, углубляя ее психологически. Эстетизм чувствен- но-утонченных форм античного земного Эроса в «Метаморфозах» имеет свою специфику. Однако вос- певая любовь как наивысшее благо, отстаивая естественное право всего живого на любовь, концепция Эроса Овидия не теряет своего смысла. Бесконечные перевоплощения «Метаморфоз» продиктованы такими же бесконечными превратностями судьбы, которыми изобиловала вся римская история времен Овидия, актуальными в современности.

In «Metamorphoses» Ovid continues the theme of love, deepening it psychologically. The aestheticism of sensually-subtle forms of ancient earth Eros in «Metamorphosis» has its own specifics. However, singing love as the highest good, defending the natural right of all living on love, the concept of Eros Ovid doesn’t lose its meaning. Endless reincarnations «Metamorphoses» are dictated by the same endless adversity, which abounded all Ovidius Times Roman history, relevant in the present.