Сіалові кислоти, як показник неспецифічної резистентності при комплексній антигомотоксичній терапії собак, хворих на катаральну бронхопневмонію

Abstract

Сіалові кислоти - аціальні похідні нейрамінової кислоти, присутні у всіх тканинах і рідинах організму тварин, людини і деяких мікроорганізмів. У собак в нормі найбільша кількість сіалових кислот виявляється в слинних залозах, в секретах різних слизових оболонок, а також в сироватці крові, де їх вміст різко підвищується при ряді захворювань. Сіалові кислоти є поліфункціональними сполуками з сильними кислотними властивостями. Як правило, у вільному вигляді в нормі вони не зустрічаються, а входять до складу різних вуглеводвмісних речовин, таких як глікопротеїни, гліколіпіди (гангліозиди), олігосахариди. Займаючи в молекулах цих речовин кінцеве положення, сіалові кислоти чинять значний вплив на їх фізико-хімічні властивості і біологічну активність. Визначаючи негативний заряд молекул глікопротеїнів, сіалові кислоти обумовлюють витягнуту форму їх молекул і як наслідок високу в’язкість, яку саме і мають глікопротеїни секретів слизових оболонок дихального, кишкового і статевого трактів. Це забезпечує захист слизових оболонок від механічних і хімічних ушкоджень.